тривалість вистави - 1 год. 30 хв.

Якось вже після заслання Тарас Григорович Шевченко, задивившись на розкішну природу української землі, сказав: «Як добре бути лише поетом, а не громадянином». Проте його призначення було іншим. Рано залишившись сиротою, якому і головоньку нікому прихилити, пізнав він всі радощі тогочасного життя кріпака. Але доля була милостива до нього і вела його до здійснення його дитячої мрії – вчитися малювати. А далі Петербург, люба Академія, друзі, мистецький та літературний світ, товариство, і, гадалось, щастю не бути кінця. Але саме в цей час відкрився інший талан Шевченка – писати вірші. В своєму щоденнику, прибуваючи на солдатчині, він напише: «Странное, однако ж, это всемогущее призвание. Я хорошо знал, что живопись — моя будущая профессия, мой насущный хлеб. И вместо того чтобы изучить ее глубокие таинства, и еще под руководством такого учителя, каков был бессмертный Брюллов, я сочинял стихи, за которые мне никто ни гроша не заплатил и которые, наконец, лишили меня свободы, и которые, несмотря на всемогущее бесчеловечное запрещение, я все-таки втихомолку кропаю. И даже подумываю иногда о тиснении (разумеется, под другим именем) этих плаксивых, тощих детей своих. Право, странное это неугомонное призвание».

Чому він не залишив писати, чому йому так боліло та неволя, в якій прибували українці, вся Україна, хоча сам він був вже вільний і здобув в Росії і захист, і освіту… 

Вистава Запорізького академічного театру Молоді (ТЮГу) – це спроба зрозуміти і відкрити людську сутність Т.Г. Шевченка. Через театральні засоби театр розкаже як з маленького сироти повстала потужна особистість, як попри всі знущання і випробування долі він залишився добросердною людиною, як любов до рідної спадщини, України зумовили все його життя. У виставі лунатимуть українські пісні, які так любив Тарас Григорович, які і сам він чарівно співав. 

У виставі грають: