Комунальний заклад «Запорізький академічний обласний театр юного глядача»

Запорізької обласної ради

каса (061) 286 29 72пн.-нд. 10:00 - 19:00онлайн КУПИТИ КВИТОК

заслужений артист України Юрій Драненко

Закінчив відділення акторської майстерності Запорізького Національного університету в 2007 р.

У Запорізькому академічному обласному театрі юного глядача працює з 2004 р.

2011 р. - приз «Надія Січеславни-2011» за «Кращу чоловічу роль», фестиваль на найвищу нагороду Придніпров'я «Січеславна- 2011» за роль Річарда в виставі «Річка на асфальті» Д. Ліпскерова. В 2018 р. - отримав почесне звання "Заслужений артист України"

 

 Ви дізнаєтесь багато нового про нашого актора Юрія Драненка. Він з радістю погодився на інтерв’ю і, напевно, давав би його кожний день, бо йому завжди є що цікаве розповісти, і в цьому ви самі переконаєтесь.

 

Народився Юрій 7 лютого 1984 року о сьомій годині ранку в м. Запоріжжі.

 

Родина Юри зовсім не творча: батько з с. Ефремівка, за освітою зоотехнік, а в лихі 90-ті роки міняв професії, багато чим займався. Мати з м. Мелітополь, за освітою інженер.  А в акторську професію Юрка вела  доля. Тож розпочнемо...

 

  • Розкажи нам, Юра, про себе маленького?
  • В дитинстві я був непосидющим хлопчиком, часто потрапляв у різні авантюри. Батько займався велоспортом, тому ходити та їздити на велосипеді я навчився одночасно. А коли трохи підріс міг рано вранці поїхати з дому на велосипеді і повернутися аж пізно увечері. Як же мені за це діставалося! (сміється). Батьки постійно працювали, тому моїм вихованням займалися бабуся з дідусем. Все найкраще, що є у мене, це завдяки бабусі та дідусю. Творчих людей в родині не було, але є у мене прекрасна тітонька Олена Шевчук, яка з дитинства намагалась втягнути мене у творчість. Заманювала на телебачення, де вона працювала телеведучою, знімала в передачах, а коли мені було 11 років зняла у фільмі «Пригоди Діда Мороза та Нового року в м. Запоріжжя». Я грав Новий рік, який загубився в нашому місті, до речі це моя перша головна роль. Кілька разів цей фільм показали по каналу Запоріжжя в 1995 році.
  • В якій в школі навчався? Як вчився?
  • Вчився в школі-гімназії №2 ім. Лесі Українки. Вчився не дуже гарно і взагалі вчитись – це не моє, я читати дуже любив. Рано читати навчився, коли йшов в перший клас - вже читав газети. Улюблена книга на той час Д. Дефо «Робінзон Крузо», я її разів двадцять читав. Зараз бачити цю книжку не можу, занадто начитався в дитинстві.

Та й взагалі книга була моїм найкращим другом, друзів в дитинстві у мене було мало.

 

Точні науки давалися мені важко, тому я школу і не любив. Бувало, що приходив зі школи, а домашнє завдання не робив. Заварював чай, брав улюблену книгу, ноги на батарею і увесь вечір читав. Так серію книг Моріса Дрюона «Прокляті королі» прочитав залпом.  В бібліотеці був улюбленцем і частим гостем.

  • А в творчому житті школи приймав участь?
  • В молодших класах розігрували постановку про розділові знаки. Ось я грав знак питання. З цією постановкою ми перемогли серед інших шкіл – це мені тоді дуже сподобалося і запам’яталося. Бальними танцями займався до третього класу, потім партнерка пішла, і я танці також кинув, не цікаво стало.
  • А перше дитяче кохання пам’ятаєш?
  • Так. Було у мене в першому класі дике кохання , щоправда, не взаємне. Звали її Настя. Я взагалі однолюб, тому кохав Настю довго, страждав аж до 6-7 класу.
  • Юра, розкажи нам, як ти вирішив обрати професію актора?
  • Спочатку я мріяв поступати на історичний факультет. Всесвітня історія – мій улюблений предмет у школі. Багато читав історичних книг . Обожнював історію Франції, Германії, Англії. По прочитаній літературі я відтворив практично всю генеалогію французьких королів. Однак з дитинства завжди бачив себе на сцені. Дома грав мушкетерів та гардемаринів, робив собі плащі, шляпи, шпаги. Полюбляв танцювати під  пісні групи Кармен, дивлячись на себе у дзеркало.

Я ще більше мріяв бути музикантом. В дитинстві я думав, що гарно співати – це співати гучніше ніж звучить магнітофон. Повірте, співав я дуже «гарно» (сміється). Навчився добре співати коли зі мною вокалом почала займатися Лілія Олександрівна Грінь. Зараз обожнюю вистави де співати треба. Люблю гурти Queen та Океан Ельзи.

Прийшла весна! Попереду вступні іспити, а я ще не знаю куди поступати. Єдине, що  мене заспокоювало -  я добре керував автомобілем (батько з 8 років вчив мене керувати автомобілем, а в 14 років я вже сам по селу їздив), при школі в УПК вчився на автомеханіка, та і ще влітку працював автомеханіком на восьмій автобазі. Тому я не хвилювався -  без роботи не залишуся.

 

І ось він переломний момент – випускний концерт у школі. Я визвався в ньому прийняти участь. Дружив я тоді ще з двома дівчинками – Юлею Карогод та Катериною Горіновою, і волею долі підслухав їх розмову. Дівчата збирались на консультацію в Запорізький Національний університет на акторську спеціальність і я напросився з ними. Прийшов, послухав, сподобалось, загорівся, але екзамени через два дні.

 

  • Напевно у тебе є цікава історія про вступні іспити?
  • О, да. Нічого не знаю, нічого не вмію, та іще й гаркавив, але головне віра в себе і в свої можливості. За один день я встиг пройти медичну комісію та подати документі (та про це книгу можна написати) і тільки ввечері я почав готуватися: вчити байку, монолог та ще багато чого. Мати в шоці, який театральний? Подзвонив Олені Шевчук, але що вона могла зробити за кілька годин до іспиту? Так, це була афера!
  • Приїхав на іспити і розумію, що люди готувалися по півроку з педагогами, а мені хоч би текст згадати. Зайшов я останній, такий худий і переляканий, що не знаю яким дивом набрав мінімальний прохідний бал. Вступив на контрактну форму навчання – і почалась епопея з сплатою, відстрочками, пошуками меценатів - важко було. Вчився я 6 років, тому що відрахували за несплату, через рік повернувся. Вчився на курсі, яким керували заслужена артистка України Надія Василівна Стадніченко та Євгеній Дзига (потім другим педагогом на курсі був заслужений артист України Віктор Миколайович Гончаров). А закінчував навчання на курсі Народного Артиста України Олександра Петровича Короля та заслуженого артиста України Станіслава Віталійовича Шкляренка. Хоча завжди бігав потайки на зайняття Г.В. Фортуса та вважаю себе саме його учнем.
  • Яке було студентське життя?
  • Я не був класним і комфортним студентом. Пари, які були мені не потрібні або не цікаві, і пропускав, але по майстерності намагався вчитись добре. Пам’ятаю, на заняття з майстерності якось прийшов Геннадій Вадимович Фортус і повністю розкритикував мій етюд, так мені прикро було тоді. Потім я зрозумів чому він так зробив і дуже вдячний за це. І зараз в роботі так само. Взагалі Геннадій Вадимович завжди підтримував мене, допомагав. Вже на другому курсі взяв мене в театр.

 

Мої перші ролі в театрі у виставі: «Пригоди в країні МДД», там я грав одну з головних ролей Тотошу, потім в балеті, а потім Грязнулю. У виставі «Не лише про Гамлета Г.В.Фортус довірив роль Гораціо. Робота в театрі дала мені базу та досвід, завдяки цьому я в майстерності обігнав студентів свого курсу.

 

  • Багато хто знає Юрія Драненко як шоумена та ведучого. Як ти прийшов до цього бізнесу?
  • Ставку в театрі мені дали не відразу, а зарплати тоді в театрі були маленькі, почав шукати шляхи заробітку. З товаришем організували арт-шоу проект Black&White і працювали мімами. Тоді почав підглядати за роботою ведучих корпоративів і зрозумів, що зможу краще. Досвіду в театрі набув: інтермедії перед дитячими виставами, бали для старшокласників. І якось друзі запросили провести ювілей – вдалося, потім провів успішно весілля, і понеслося. Люблю шумні компанії, вечірки, тому від цієї робити кайфую. Але, безумовно, театр на першому місці. До речі, мої корпоративні клієнти часто потім стають нашими глядачами в театрі.
  • Юрко, що для тебе театр?
  • Театр – це те, без чого я не можу (я маю на увазі наш театр Молоді). Саме тому приїжджаю в театр і в вихідні, і у відпустку. І я згоден на 1000% з висловом – «в театрі не працюють, а служать».
  • Твоя улюблена роль?
  • Усі ролі улюблені. Дуже любив грати цікаву роль – я грав вірус грипу у виставі «Переполох в молочному королівстві», джазовав в цій ролі: вірус був вигадливий та верткий. Любив роль Шуліки у виставі «Як Іванко місто врятував».
  • Успіх і визнання мені принесла роль Річарда у виставі «Ріка на асфальті», до речі, за неї я отримав диплом «краща чоловіча роль» на фестивалі та найвищу нагороду Придніпров’я «Січеславна» в номінації «Надія Січеславни». Режисер-постановник цієї вистави Г.В.Фортус.

                                                                                                                  

Обожнюю роль Стенлі в виставі «Тато в павутинні», Франсуа Піньон у виставі «Вечеря дурнів», до речі на цю роль я ввівся за два тижні. Цікава для мене роль Джека, в виставі «Примадонни».

  • Які актори подобаються?
  • Обожнюю Роберта Де Ніро та Леонардо Ді Капріо (особливо останні його фільми), Тома Хенкса. Зі співаків поважаю Кузьму Скрябіна: за творчість, громадську та життєву позицію. Мрію зробити про нього музикальну моновиставу.
  • Які жінки тобі подобаються?
  • Подобаються самодостатні, впевнені в собі, розумні та красиві жінки.
  • Здається мені, що ти зараз свою дружину описав?
  • Так (сміється) мені пощастило.
  • Розкажи про неї?
  • Звати мою кохану дружину Тетяна, познайомились ми на корпоративі, який я проводив для фірми, де вона працювала. Тетяна на той час займала керуючу посаду, вона звикла авторитарно приймати рішення. І ось тут з’явився я – ведучий, і сказав: давайте зробимо не так. Ми довго сперечалися, але я переміг, певно цим її завоював. Симпатія з’явилась відразу і відносини наші розвивались швидко, певно тому, що Тетяна саме та жінка, про яку я мріяв все життя.

Я вважаю, що любов повинна надихати.

  • А тебе дружина надихає?
  • Звісно. Зізнаюсь, що з її появою моє життя і сам я кардинально помінявся. Тетяна дала мені тил, віру у себе. Постійно мене підтримує, завжди на моєму боці, завжди, якщо це потрібно, подасть патрони.
  • Який Юра дома?
  • Різний, все залежить від настрою. Якщо я дуже втомився на роботі, то можу мовчати цілий день та лежати на дивані. А можу навпаки бовтати безупинно.

Не люблю телевізор і фонову музику вдома. Але обожнюю музику за кермом. Люблю мити посуд, наводити порядки, але дотримуватися порядку не люблю. Готувати люблю, моє коронне блюдо - це смажене курча, жульєн готую та фірмову яєчню. Люблю гостей та шумні компанії з шашличком.

 

Люблю руками щось з дерева робити, дружина електроінструменти подарувала, тепер майструю.

Обожнюю дальні поїздки на автомобілі під гарну музику. Гастролі дуже люблю: за компанію, за спілкування, саме на гастролях колектив більше сплачується.

  • Твій девіз по життю?
  • Роби що повинен, і будь що буде. При будь-яких обставинах треба завжди залишатися собою. Не люблю людей які «перевзуваються».

 

Дорогі друзі, як завжди мені хочеться висловити моє особисте враження від розмови з Юрієм. Дивлячись на цього актора можна подумати, що він легковажний, веселий і безтурботний, не випадково він кращий ведучий будь-яких програм. Проте для мене відкрилась інша людина: вдумливий, мрійливий, освічений і відповідальний  чоловік.

Галерея зображень

Акторський склад

Квитки Online

Підпишись на розсилку

Поділитися в соц.мережах: