Закінчила відділення акторської майстерності Запорізького Національного університету в 2001 р. У Запорізькому академічному обласному театрі юного глядача працює з 2005 р. В 2016 р. - отримала почесне звання "Заслужений артист України"

Народилась Марія 9 листопада 1979 р. у м. Харьків, в студентський родині, батьки тоді вчились на третьому курсі в інституті мистецтв. Народилась Марія шестимісячна (на 28 неділі) з вагою 950 грамів. Лікарі відразу мамі сказали: «Помре, навіть не сподівайтесь, заспокойтесь, не плачте». А вона вижила… і зараз дивує нас своїми неперевершеними образами.

• Розкажи про своє дитинство? Яка ти була маленькою? • Дитинство моє проходило в творчий родині. Батьки режисери. Мати Нестулій Лариса Миколаївна працювала режисером в Запорізькому театрі Ляльок. Батько Нестулій Микола Захарович деякий час працював в Запорізькому ТЮГі, ставив вистави. Пам’ятаю, що батьки були постійно зайняті, працювали, а я була розуміючою дитиною, спокійною, а взагалі мені важко сказати, якою я була. Ніколи не була такою дівчинкою-дівчинкою. Але є історія, яка відображає мою сутність: коли мені було 4 рочки ми з мамою їхали в тролейбусі і одна жінка взяла мене на руках потримати, і каже: «Ой, яка дівчинка, яка ж ти біленька, яка ж гарненька, а як же тебе звати сонечко», а зі мною так ні хто не спілкувався, і я їй відповідаю: «Манька я». Слухняною була, намагалась нікому не додавати клопоту. В чотири роки я важко перехворіла, а коли одужала, захворіла мати і мене відправили в дитячий санаторій, в ньому я пробула два заїзди поспіль: після першого заїзду подзвонили мамі і сказали: у вас така Машенька гарна дівчинка, нехай вона залишиться ще на один заїзд).

• В якій школі вчилась? Як вчилась?

• Спочатку вчилась в загальноосвітній школі № 80, а з 12 років у гімназії № 8. Вчилась старанно, прокидалась о шостій годині ранку, щоб доробити домашнє завдання з математики. У старших класах пріоритети змінилися, я займалася музикою і це для мене було важливіше. В шкільному ансамблі грала, тому в школі вчителя мене поважали. В музичну школу ходила з 6 років, інструмент - скрипка. До речі, останній рік в дитячий садок ходила сама, а садок був – 15 хвилин йти від дому. Така я була не по літах доросла, мати довіряла мені, та й раніше все інакше було, у нас більше самостійності було, аніж зараз у дітей. А музична школа була практично в одному дворі з дитячим садком. І вчитель з музичної школи забирала мене з садка в музичну школу. А з музичної школи додому йшла вже сама. Ще ходила на хор, де був хлопчик, який обзивав мене «Нескулій-Нескулій», я так ображалася, що почала прогулювати хор. Звісно мати нічого не знала, а я в свої шість років підпис вчителя підробляла, невдало звісно. Так пройшло півроку, а коли мати дізналась – такий скандал був дома.

• А навчання в музичній школі легко давалось? Звісно, через сльози та істерики, і мати з ременем стояла. Змушували грати. І я розуміла, що навіть, якщо не хочеться, але треба.

• А перше дитяче кохання пам’ятаєш?

• В дитинстві закохувалася часто, влюблива була. Перший раз закохалась в п’ять років у сина одного з працівників театру, але він навіть і не знав про це. В школі також часто закохувалась. А в 12 років закохалась сильно, по-справжньому в вісімнадцятирічного хлопця. Але це було невзаємне кохання, два роки я його кохала, страждала, навіть пісні складала. І взагалі часто мої закоханості були невзаємні і неможливі.

• Маша, напевно ти з дитинства мріяла стати акторкою?

• Ні, акторкою бути ніколи не мріяла. В школі, крім музичних виступів з ансамблем, ніколи не виступала, правда, одного разу в дитячому таборі з подружками зробили номер – пісню співали. І коли проходили репетиції, мені здалося, що я так класно все роблю. Але коли вийшла на сцену, таке відчуття, що ти потрапляєш в інший світ, і якщо ти не міцно тримаєшся на ногах, то впадеш від шоку та страху. І після цього виступу більше на сцену не виходила і потреби такої у мене не було. Вважала, що маю робити музичну кар`єру. Після школи поступила до Запорізького музичного училища ім. П. Майбороди, а потім в консерваторію збиралася поступати. Але для вступу до консерваторії треба було їхати в інше місто, грошей у мами тоді було мало і я вирішила почекати рік. До того ж, в якийсь момент я зрозуміла, що мені не хочеться далі займатися музикою. Такий переломний момент був. Серйозна криза в моєму житті була – і що далі робити я не знала.

• Як же ти все ж таки вирішила стати артисткою? В саме в момент моєї творчої кризи мама запропонувала поступити в ЗНУ на спеціальність «акторська майстерність», на курс Геннадія Фортуса. Вступні іспити вже пройшли, курс вже був сформований, проте оголосили додатковий набір – і мене взяли. Всі мої одногрупники тільки закінчили школу, я була старша за них, відчувала себе дорослою. Спочатку важко мені було. До середини жовтня я сиділа і спостерігала, всі робили етюди, а я дивилася на них, як на дурнів, і не розуміла, що я тут роблю. Відчувала себе випадковою людиною. Не знаю як Геннадій Вадимович мене витримував. Я ціную та захоплююся його терпінням, лояльності та вірі в людей. Потім зібралася і змусила себе зробити етюд. Показалась Геннадію Вадимовичу, і він відразу мене похвалив, надав віри в себе. Зараз зізнаюся: якщо б я навчалася не у Фортуса, я б не стала артисткою. І зараз я живу з великим почуттям вдячності своєму майстру. Поступово, коли у мене все виходило в навчанні, з’являлось бажання займатись акторською справою все більше і більше. В кінці третього курсу я мала вже гарну базу. • Коли був твій перший вихід на професійну сцену?

• Перша вистава в якій я грала - «Пригоди у країні МДД». Як я хвилювалась тоді: серце вистрибувало, тремтіла вся. Взагалі перед виходом на сцену дуже хвилююсь і сьогодні.

• Маша, чи є у тебе секрет, як налаштувати себе перед виставою і не хвилюватися?

• Щоб себе трохи відволікти від хвилювання та мандражу я починаю читати роль і цим перенаправляю увагу.

• А що для тебе зараз театр?

• Для мене театр – це улюблена робота, робота, яка мене захоплює. Не можу сказати – що театр все моє життя. Але відмовитись від театру не зможу і не хочу, щоб колись виникла необхідність такого вибору: або театр або… Іноді виникають думки спрямувати свою енергію в інші сфери, але розумію, що не хочу цього, навіть якщо буду більше заробляти. Тому, що театр по-справжньому захоплює мене. Взагалі я людина, схильна до депресивних та сумних настроїв, а коли я займаюся улюбленою справою, це мене заспокоює. Особливо влітку, коли ми у відпустці, я можу впадати у депресію, сумую без роботи. Отже, театр – мій порятунок, соломинка, яка тримає мене в тонусі.

• Яка у тебе улюблена роль?

• А ти знаєш, остання роль для мене завжди улюблена. Зараз це роль Барбари у виставі «Тато в павутині» та роль Елеонори у виставі «Месьє Амількар». А взагалі, я всі свої ролі люблю.

• А актори які подобаються?

• Ой, да всі, дуже багато талановитих акторів – Константин Хабенський, Сергій Безруков, Чулпан Хаматова та багато ще хто. Всі хто хоч якось причетний до професії, вони мені цікаві. Я ось думаю, чому у артистів беруть інтерв`ю, напевно тому, що вони не брешуть.

• Марія, а які чоловіки тобі подобаються?

• Мені подобаються турботливі та уважні чоловіки.

• Знаю, що актриси довго в декреті не сидять? Як у тебе було?

• Я взагалі не збиралась рано виходити з декрету. Але коли донечці було 4 місяці стався форс-мажор. Акторка, з якою я була на одній ролі, пошкодила ногу і не могла грати у виставі, подзвонили мені – відіграла і після цього почала потихеньку виходити грати вистави. А коли Таїсії виповнився рік, вийшла вже на повний робочий день.

• Як виховуєш свою доньку? Вона в тебе така ж самостійна дівчинка, як і ти була?

• Та ні (сміється), вона в мене розпещена, в дитячий садок не ходить. У вихованні я стримана і лагідна, люблю і пообійматися з донечкою, і похвалити її люблю, але і сувора буваю.

• Яка Маша дома?

• Лінива. Взагалі я не дуже добра господиня. Готувати, торти та пироги пекти не люблю, але доводиться. Люблю дивитись гарні фільми, передачі про акторів, інтерв’ю. На море люблю їздити.

• Моя гарна подруга каже, що я зануда. Театр чим небезпечний: на фоні театру все інше для мене нудне і нецікаве.

• Отже, ти кажеш, що театр для тебе це улюблена робота, але спілкуючись з тобою, я розумію, що театр – це твоє життя. Певно ти не можеш собі в цьому зізнатися?

• Виходить що так. Всі мої інтереси зводяться до театру. Можливо я боюсь собі в цьому зізнатися, а ще не люблю пафосних висловлювань.

• Твій девіз по життю?

• Вони в мене міняються часто. Я можу сказати, як я себе заспокоюю: «Все минає, мине і це», «Все змінюється, все тече, і щоб з тобою не сталося – це тимчасово».

Вже традиційно хочу висловити своє особисте враження від розмови з Марією. Я досить давно знаю Марію, захоплююсь її талантом та її потужною енергетикою. На сцені Марія грає сильних та харизматичних жінок. І можу сказати вам, любі наші глядачі, що і в житті вона така ж сама: сильна і духовно багатогранна особистість, занурена в творчість, в театр. Іноді здається простою і невимогливою, проте це хибне уявлення. Вона має потужний характер, і прихований від сторонніх особистий внутрішній світ. А інакше вона не була б такою гарною актрисою.