Тарасові сни. Заповіт

Як хлопець з простої української родини став Великим Кобзарем? Як сталося, що минають літа, а пророчі слова Тараса Шевченка досі печуть душу?

Тарас Григорович Шевченко народився 210 років тому, але повсякчас поруч із нами.

Думки й настанови поета звучать надзвичайно актуально. Мужні українські воїни, звільняючи окуповані території, зривають рашистський прапор – і зустрічають пильний погляд Тараса Григоровича, читають його напуття: «Борітеся – поборете, вам Бог помагає!» Україна бореться. Вона знову у вогні, але хоробро б’ється за волю, як заповідав Тарас Григорович.

Він залишається з Україною як невіддільна частина її сьогодення. Портрети поета бачимо у графіті на стінах будинків у образі сучасних героїв, у мемах, у соціальних мережах. Усюди звучать вірші поета.

Ми вчитуємося в його вірші, листування, записи у щоденнику – і нам відкривається Людина. Справжня людина, без ретуші, без награних емоцій — з пристрастями й недоліками, захопленнями та розчаруваннями – завжди щира! Тарас мріяв бути художником. Був надзвичайно обдарованим. Жив пристрасно й жертовно.

Великий Кобзар вдивляється в нас – хто ми, його нащадки? А ми вдивляємося в нього, відкриваючи його наново.

Драматургічну основу вистави «Тарасові сни» склали офіційні документи та свідчення, листування та записи в щоденнику Кобзаря.