Наша Наталка Полтавка

Звісно, ви чули історію про гарну дівчину Наталку. Вона вірно чекала свого любого Петруся, який подався за моря на заробітки та й пропав – жодної чутки про нього, жодної звісточки. Може, забув про кохану та про свої обіцянки? Не знала Наталка, що й думати… А тут іще докори матері, бо відбою нема від женихів: тахтаулівський дяк, волосний писар, підканцелярист Скоробрешенко – «всі розумні, зажиточні та чесні». На Наталчину біду, посватався до неї навіть сам пан возний Тетерваковський – заможний і поважний. Виборний села Макагоненко взявся допомогти возному умовити Терпилиху, мати Наталки, та й саму Наталку. «Ну то й що, що старий, але ж багатий», – переконувала Наталку Терпелиха. Не витримала дівчина дорікань матері – дала згоду. Вже й рушники пов’язали, як раптом з’явився Петро. Отут і починається найцікавіше…

Знайома історія та й вічна, мабуть. Що переможе: гроші чи любов? Користь і змова чи щире кохання?

Цю п’єсу Іван Котляревський написав у 1819 році. Вона давно стала класикою української драматургії. Не порахувати, скільки разів ставили її на різних сценах, де вона мала шалений успіх. Та з часом, ніби мохом, обросла стереотипами. Режисер Геннадій Широченко узявся оновити стару історію, надати їй сучасного звучання, ввести в неї нинішні ритми та поняття і проявити те, що пішло у тінь, стерлося. Грають у спектаклі молоді, талановиті й завзяті актори, які не дадуть вам нудьгувати, бо з істинним українським гумором розіграють вічну історію кохання.