28 березня о 18.30  на сцені трагікомедія «Месьє Амількар». Глядачі знову зможуть зануритися в чаруючу театральну атмосферу та отримати задоволення від чуттєвої та пронизливої  гри акторів.

Нагадуємо, нещодавно ми запропонували глядачам поставити запитання щодо вистави «Месье Амількар» режисеру-постановнику Г.В. Фортусу і акторам. Наша інтрига полягала в тому, що ми вирішили задавати питання окремо режисеру і акторам, а потім подивитися, наскільки схожі їх відповіді. Декілька днів тому ви читали інтерв’ю з Геннадієм Вадимовичем. А зараз відповіді акторів.

• Станіславе, що підштовхнуло Амількара до гри в ідеальні взаємини?
• Олександра Амількара до цієї гри підштовхнуло те, що у нього до цього був невдалий досвід. У Олександра була дружина, яка зрадила і покинула його, і скоріш за все зрадила його з кращим другом. Амількар втратив сім’ю і доведений до межи, до відчаю, практично до самогубства, вирішує ще раз спробувати. Спробувати, але вже за умовою, що він буде платити за стосунки, для того щоб контролювати і бути господарем ситуації, аби не повторити помилки.
• Чи вірить Амількар в щирість почуттів так званої сім`ї?
• Спочатку стосунки дуже натягнуті, не щирі. Сама умова контракту суперечить логіці. Він вимагає, щоб вони ідеально зіграли взаємини. А як їх можна ідеально зіграти? Тому щирості немає з самого початку і бути не може. Потім вони знайомляться ближче, звикають один до одного, з’являється щирість. А ось парадокс: з появою щирих взаємин відбувається крах всього.
• Станіславе, розкажіть, що насправді відчував Амількар до Елеонори?
• Справа в тому, що Амількар відібрав Елеонору, тому що вона була дуже схожа на його колишню дружину: жести, погляд , хода, відношення до світу. Насправді в житті у нас в голові є образ, за яким ми підбираємо собі супутника по життю. Амількар хотів відновити ту сім`ю, яка у нього була. Але коли він познайомився ближче з Елеонорою, вона виявилася іншою. Схожа, але не така, як його дружина. І ось до цієї іншої у нього і з’явилася симпатія. Сказати, що Амількар покохав Елеонору я не можу. Почуття, які з’явилися, могли би перерости в кохання. Але сама ситуація приречена на провал, тому що ця людина нікому не вірить. Не може бути кохання на недовірі. Олександр намагається змусити всіх бути щирими, а сам залишається закритим. А ще основний бар’єр в їх стосунках – це гроші. Він не може повірити в щирість, тому що платить за це гроші. А прибрати гроші він боїться, тому що втратить контроль над сім’єю. Зацикленість цієї ситуації приводить в глухий кут.

Справа в тому, що ця люди взагалі жити не може. Я вважаю, що з таким відношенням до навколишнього світу його тільки застрелити і треба. І правильно це придумав зробити режисер-постановник Геннадій Вадимович Фортус, тому що майбутнього у такої людини не має.

• Як ти відносишся до свого персонажу?
• Чесно кажучи, моє відношення до Олександра Амількара дуже негативне. З точки зору звичайної людини мені він не подобається. Не можна воскрешати те, що померло, і до того ж мати таку патологічну недовіру до людей. Але як актору мені довелося його полюбити, прийняти його таким, який він є, виправдати для себе. Як актор я його розумію, у людини сталася трагедія в житті.
• Марія, розкажіть, що насправді відчувала Елеонора до Амількара?
• Елеонора насправді покохала Олександра. Вона хоче кохання і він хоче, але боїться. Я вважаю, якщо б Амількар не сподобався Елеонорі відразу, то вона б не погодилася прийняти участь в цій грі. У неї відбулося накладення різних почуттів. З одного боку, обурення від того, що її можна купити, а з іншого, зацікавлення.
• Марія, чи вірите ви в щирість почуттів так званої сім`ї?
• Звичайно, а чому ні. В цих стосунках у кожного були свої потреби (потреба в коханні, в дружбі) і всі вдовольнили свої потреби, крім Амількара.

Запитання до Юрія Драненко, виконавця ролі Машу.

• Юрію, чи вірить твій герой Машу в щирість почуттів так званої сім`ї?
• Думаю так. Він вірить в щирість почуттів, які виникають в процесі. Машу перший забиває перший цвях в Олександра: він пропонує припинити грати і вийти на інший рівень взаємин. Але мені здається Олександр на це не здатний. Можливо вчинок Машу хтось розцінить як зраду. Зраду по відношенню до Олександра, але я так не вважаю: він поступив як чесна людина. Машу справді мав щирі дружні почуття до Олександра.

Важливо не те, що Олександр купував (він купував брехню), а те, які виникли щирі почуття. А потім треба нести відповідальність, треба приймати та віддавати, в чомусь поступатися, на себе наступати. Але Олександр, зневірившись у всьому, на це не здатен. А всі інші люди, «члени родини» на це здатні.

• На мою думку, Олександр створив дуже гарну та майже ідеальну модель сім`ї, але втілення вирвалося з під контролю. І чому він прийшов до цього фіналу? Тому що душею і серцем він повірив і його затягнуло, але мозок не дає йому це зробити.

Запитання до Мар`яни та Олександра Фортус

• Розкажіть чи є щирими почуття ваших героїв Вірджинії та Поло до Олександра Амількара.
• Так, щирі. Звичайно, спочатку Вірджинія сприйняла цю гру як роботу, як заробіток грошей. А далі з’явилися щирі почуття до Амількара, подібні до любові дочки до батька. Вона отримала сім’ю, про яку мріяла. Вона щиросердно почала вірити, що у неї з’явилася родина. Вірджинія, як звичайна дочка, ображається, коли Олександр не пускає її на побачення з Поло, а потім схвалює вчинки Олександра-батька. І головний доказ того, що Вірджинія сприймає Амількара як батька, це те, що Поло попросив її руки саме у Амількара, і це було по-справжньому.
• Мій персонаж Поло позитивно ставиться до Амількара. Вважає, що така сім’я має право на існування. Це підтверджують його слова: «Якщо цієї твоєї сім’ї немає насправді, то її слід було вигадати».