Запрошуємо вас 10 лютого о 18.30 насолодитись неперевершеною грою заслужених артистів України Любові Фриган та Максима Березнера.
Пристрасна, інтелектуальна драма для Вас.
Вистава «Вальс випадку» вже багато років тримається в репертуарі і має незмінний успіх у глядачів. Вистава надзвичайно багатогранна, психологічна і філософська, тому і не дивно, що у глядачів постійно виникають запитання після її перегляду. От ми і попросили відповісти на ці запитання режисера-постановника вистави заслуженого діяча мистецтв України Геннадія Вадимовича Фортуса та акторів – заслужену артистку України Любов Іванівну Фриган і заслуженого артиста України Максима Анатолійовича Березнера.
Першим на ваші запитання відповість режисер-постановник вистави Геннадій Вадимович Фортус:
• Геннадій Вадимович, чому саме цю п’єсу Ви обрали для постановки? Життєві обставини або душевний стан в той час вплинули на ваш вибір?
• Все було не так. В багатьох містах України, в тому числі і в Запоріжжі існує французька асоціація Alliance Francaise. Керівником Запорізького центру була Людмила Костянтинівна Богдановська. Alliance Francaise – це всесвітня організація по вивченню французької мови та культури. І ось ця Асоціація в Києві організувала фестиваль французької мови, в якому я мав честь прийняти участь. На фестиваль з’їхалися представники Alliance Francaise з різних міст України і, головним для мене, там були французькі актори, драматурги, критики та режисери, в тому числі драматург Віктор Аім. Він подивився мою роботу, йому сподобалася режисура, ми познайомилися. Віктор сказав, що його творчість не знайома українській публіці і ми домовились, що він дасть мені для постановки свою п’єсу. І надіслав саме п’єсу «Вальс випадку» на французький мові. Я отримав ексклюзивне право постановки. Віктор Аім дозволив мені, і тільки мені, вперше поставити цю п’єсу в Україні. Перекладачі Запорізького Alliance Francaise переклали п’єсу на російську мову.
• Запитання від нашого глядача: 100 балів отримала героїня, тому, що Ангел закохався?
• Ні. Справа в тому, що автор не дає рішення: героїня просто йде і підрахунок балів зупиняється. І у мене було враження, що вона йде в ад. Однак мене, як режисера, це не влаштовувало. Так як я не був згодний з драматургом, то зачепився за одну фразу: Ангел каже «коли клієнт жінка – я чоловік, а коли клієнт чоловік – я жінка». Тобто автор пропонує, що оцінювати життя людини буде істота протилежної статі. І коли я почав вивчати психологію, особливо коли познайомився з психологічним підходом Антоніо Менегетті, зрозумів, що чоловік не має права оцінювати вчинки жінки. Ми (чоловіки) оцінюємо з чоловічої точки зору, з точки зору чоловічої психології, з нашою уявою про мораль та етику. Прийшов до висновку, що чоловіки не несуть історичної місії на землі, ми як допоміжний процес. А у жінок є місія на землі – продовження роду, вона народжує дитину і це її головна функція. Взагалі після цієї вистави багато про що думав, наприклад, чому Бог створив чоловіка і чому саме чоловіка? І прийшов до висновку що Бог – жінка. Ця п’єса перевернула мій світогляд. Я зрозумів, що у всесвіті немає такої істоти, як чоловік, є жінка – і це головне. А у нас, у чоловіків, функція допоміжна, тому що жінка все може сама.
Ще проблемне питання, що героїня перед страхом піти в ад не змогла сказати правду. Жінка не може говорити правду. І в принципі ця тема в мистецтві у мене залишилась. Зараз у виставі «Розпусник» також цю тему провожу. І взагалі в своїх виставах я прославляю жінку як таку. Всі мої вистави – вони всі про жінок або для жінок. Для мене театр це лабораторія, театр – як процес вивчення взаємовідносин між чоловіком та жінкою. Звідси і в житті моє ставлення до жінок: до жінок завжди ставлюся тактовно, уважно, і не має значення ні вік, ні зріст, ні національність, нічого. Для мене жінка – це щось високоорганізоване. Я вважаю, що ми - чоловіки та жінки з різних планет.
В Біблії сказано: «будь за чоловіком», «бійся чоловіка», але чоловіки не впоралися. Я глибоко в цьому переконаний - ми не впорались. Тому мій Ангел дає 100 балів: для того, щоб врятувати істоту (віддати її в рай), яку він не зрозумів. Він не виконав своє завдання, він прирік себе на покарання, тому, що він її не зрозумів. Героїня в кінці каже: «ви не чоловік, якщо ви були чоловіком, я би звабила вас і все було б добре». Тому багато глядачів переглядають цю виставу кілька разів, так як відразу її складно зрозуміти. Це не просто вистава: ця вистава – це філософія світобудови.
• Чи можна в житті бути щирим з усіма?
• Ні, звичайно. Як я розумію, що у всесвіті існує якась культура, яка відгородила своїх мешканців від поняття війна, брехня, вони навчились жити в правді. Земляни, поки що, на сьогоднішній день, в правді жити не можуть, всі брешуть. Кажучи правду завжди можна викликати до себе агресію.
Дякую Генадію Вадимовичу за таку змістовну розмову. У мене справді з’явилось бажання передивитись виставу ще раз.
Відповіді акторів чекайте незабаром.