Дуже хочеться розповісти вам про талановиту актрису нашого театру Катерину Макоєд. Вона має в своєму творчому багажі вже багато ролей, створила багато різноманітних сценічних образів, однак, на мій погляд, глядачі мало знають хто ж така Катерина Макоєд. Тому я дізналася про її життя, дитинство та юність, якомога  більше.  

Народилась Катерина 27 квітня 1983 року в сонячній Грузії у місті Тбілісі, але не таким вже безтурботним і сонячним було її дитинство.

• Катю, розкажи про свою сім’ю, про своє дитинство?
• Мій прапрадід по матусі приїхав до Грузії з Італії, він був скрипалем. Мати народилась в Грузії, але в нашому роду грузинів немає. Батько з України, він з товаришем приїхав до Грузії і познайомився з мамою. Тато філолог за освітою, а в 90-ті роки він відкрив бізнес в Запоріжжі. Мати викладач в музичній школі по класу фортепіано. Батько був весь час в роз’їздах, мати багато працювала, тому більшість часу я проводила с бабусею. Бабуся усю душу в мене вклала: водила на танці, на музику, була моєю «Ориною Родіонівною».  

Біль мого дитинства – це війна. В Грузії ми пережили громадянську війну. І це, певно, наклало відбиток на все моє подальше життя. Коли у нас, в Україні, почалася війна, то мені було страшніше, ніж іншим. Війна – це дуже страшно. Під час війни у Грузії не було ні світла, ні води, ні опалення, місяцями ми не ходили до школи. А як ми бігли під обстрілами – це жах! (на очах Каті з’являються сльози) Коли я приїхала до Запоріжжя, мені було тоді дев’ять років, – я потрапила у рай, зараз досі дуже ціную комфорт.

• Розкажи нам про приємні моменти свого дитинства
• Коли мені було одинадцять років, тато зробив мені подарунок – подорож до Парижу. Це було неймовірно. Я досі згадую цю подорож, ми відвідали тоді Німеччину, Францію та Польщу. Більш за все вразив Париж. Пам’ятаю під час екскурсії на Ейфелевій вежі, ми з подружкою загубилися на одному із поверхів, а за вихід на кожний поверх треба було оплачувати. Як же тоді зла була наша екскурсовод, коли нас знайшла.
• Розкажи, яка ти була в дитинстві?
• Я була активна, весела і страшенна вигадниця. Полюбляла виступати, співати. Всім говорила, що я Алла Пугачова, брала мікрофон і співала.

Завжди придумувала різні історії. Одного разу, коли ми відпочивали у Харкові, мені стало цікаво як мене будуть сприймати діти, якщо я буду розмовляти на грузинській мові. Вийшла у двір, дітлахи почали підходити і питати «Як тебе звати дівчинка?», а я їм на грузинській відповідаю, звісно вони нічого не розуміють, але всім цікаво, звідки я і на якій мові розмовляю. Водила я їх за ніс три дні, діти так до мене прив’язалися. А на четвертий день мене розкрили: мої батьки погукали мене додому російською мовою, а я забулася і відповіла російською. Очі цих дітей я не забуду й досі.

Любила дуже дивитися серіали і уявляла себе головною героїнею. Також у мене гарно вдавалося копіювати своїх бабусь, вдавалося дуже смішно, всі рідні дуже полюбляли ці мої покази. Звісно бабусі про це не знали (сміється).

• Переїзд до міста Запоріжжя, чи важко було адаптуватися до нового життя?
• Мені було комфортно. Але було все інакше. Переїхавши я потрапила в школу №20, а потім в гімназію «Контакт». Мені здалося, що в Запоріжжі вчителя суворіші, більш вимогливі, аніж в Тбілісі, певно це пов’язано з війною, нас жаліли тоді. В школі вчилась я добре, особливо вдавались мови, але не любила математику та фізику.
• Катю, пам’ятаєш своє перше кохання?
• Як зараз пам’ятаю, це було в Грузії, звали цього хлопчика Вахтанг. Він привернув мою увагу своєю сміливістю. А потім у нас були спільні теми для розмов… Одного разу нас посадили за парту разом, але мені це не треба було. Вахтанг погано вчився в школі. Раніше я сиділа з хлопчиком-відмінником, у нього я математику списувала (сміється). Мені звичайно Вахтанг подобався, але математика важніше – і я попросилася повернутися до відмінника. Ось була така дитяча симпатія.   
• Крім вміння майстерно копіювати своїх бабусь, як ще проявлялися твої акторські здібності?
• Дуже любила співати. Пам’ятаю в сьомому класі я наважилась виступити на шкільному святі, показувала смішні мініатюри. І важливим було для мене те, що дітям було цікаво – вони сміялися. В цей момент відновилася моя дитяча мрія – бути актрисою. Дуже сподобалося виступати. Та оскільки моя мати музикант, то вона хотіла, щоб я займалася музикою. З чотирьох років я займалася грою на фортепіано. Пам’ятаю всі діти гуляють, а я дома музикою займаюся з ранку до ночі. Колись зламала палець, так однією рукою грала! (сміється). Зараз я мамі вдячна тому, що музика добре вплинула на розвиток моєї особистості.
• Катерина, куди планувала поступати після школи?
• Я звичайно збиралась поступати в музичне училище, але перед вступом, на консультації педагог мене запитав: «А ви дійсно цього бажаєте, подумайте, це буде все ваше життя». Ці слова мене вразили і я замислилась: а чи справді я цього хочу? Зрозуміла, що гри на фортепіано мені замало. В цей час я вже почала активно займатися вокалом. Розповіла матусі, що я хочу більше співати, аніж грати на фортепіано. І почала готуватися до вступу в музичне училище за фахом вокал. Але вокальний досвід у мене був маленький. Мені сказали. що рік треба почекати і краще підготуватися. Я звичайно засмутилася. В цей час батьки дізналися, що набирається курс акторської майстерності. І мати каже: «Ти пам’ятаєш, що це була твоя мрія? Спробуй». Але ж як? Я не готова, я готувалася на вокал.
• Важко було поступати на акторський?
• Це була така авантюра. Певно така сильна була моя дитяча мрія. Готувалася сама. Пам’ятаю читала О.С. Пушкіна «Лист Тетяни до Онєгіна». Я вдячна Геннадію Вадимовичу Фортусу, саме на його курсі я вчилась, що він мене не відштовхнув. Прийшла я остання, «бюджет» вже був набраний, поступила на контракт.

І ось тут почалися перетворення. Геннадій Вадимович стільки вклав в нас, в мене безпосередньо. Я пам’ятаю свій перший етюд, коли він сказав «Ось я бачу, що ти починаєш перетворюватися». Звичайно, шлях навчання і перетворення був довгий і важкий. Не завжди я чула свого майстра, не завжди розуміла. Треба було ламати себе, не боятися, не соромитись. Було дуже важко і не завжди все виходило. Але нам дуже пощастило з майстром, який знайшов підхід до кожного з нас.

• А як ти переборюєш свої комплекси?
• Я йду вперед. Треба не боятися. У мене з дитинства була мрія керувати автомобілем. Справа в тому, що у мене дуже поганий зір і всі відмовляли мене. Але я переборола свої страхи і втілила свою мрію у реальність. Треба завжди вірити в себе.
• Катерина, а що для тебе театр?
• Для мене театр – це все. Тому що, це те, про що я мріяла. Мені здається, що лукавлять актори, які кажуть, що кіно цікавіше. Мені здається, що вони не знайшли свій театр.
• А ти знайшла свій театр?
• Так, я дуже щаслива і вдячна, що тут працюю. Але шлях мій до Театру Молоді бут трохи довший ніж у одногрупників, які працювали в театрі зі студентських років. Коли я закінчила університет вільних ставок в театрі не було. Геннадій Вадимович пообіцяв, що як тільки з’явиться місце, то мене відразу візьмуть.
• Катю, де ти працювала після університету?
• Я не стала стояти на місці, не стала сумувати – і влаштувалася в театр VIE. Але і цього мені було мало. Паралельно почала працювати в приватному театрі ляльок. Це був цікавий досвід.

В театрі ляльок ми грали по 5-6 вистав. Було складно, тому що окрім гри у вистави, ми були і монтувальниками сцени, і реквізиторами. Я швидко оволоділа ляльковим мистецтвом і мені це подобалося. Але велике навантаження на голос змусило мене покину театр ляльок. А через деякий час Геннадій Вадимович запропонував місце в нашому театрі.

• Яка була твоя перша роль в нашому театрі?
• Моя перша роль Годувальниця у виставі «Брехня на довгих ногах», потім ролі у дитячих виставах, які я обожнюю. Дитячі казки люблю, там можна побавитися.
• А ролі є улюблені?
• Я всі свої ролі люблю, асоціюю їх з рідними людьми. Вони всі різні, але всі твої – рідні. Коли вони входять в твою душу і серце, вже важко відокремити. А коли довго не граю в якійсь виставі, то починаю за нею сумувати: це як поїхала рідна людина кудись, а ти сумуєш за нею, чекаєш.
• Як познайомились зі своїм чоловіком?
• Познайомилися ми з Петром в театрі VIE. Спочатку страшенно один одному не сподобалися. Проробив в театрі він не довго, звільнився, пройшов якийсь час, і мені закортіло йому написати, дізнатися про його справи. Написала йому, він відповів – і так почали спілкуватися. Коли я втратила улюблену бабусі він підтримав мене. І мене потягнуло до нього, це виявилося взаємним. Перше враження розвіялося. У мене завжди так буває: перше враження оманливе.

З Петром ми зустрічалися п’ять років, я допомагала йому готуватися до вступу в університет ім. Карпенка-Карого. Зараз він професійний режисер телебачення. Петро зробив мені пропозицію, коли вчився в університеті, але я така людина, що у мене повинно бути все по плану: спочатку університет закінчити, а потім вже весілля та діти. Так і було. Народивши сина, як і всі актриси, довго в декреті не сиділа. Коли Тимуру було два місяці захворіла актриса, довелося з малим їхати на роботу. В гримерці поклала його спати і поки він спав відпрацювала дитячу виставу. З цього часу почала потрохи працювати. Зараз Тимур вже на сцену рветься.

• Катерина, чим займаєшся у вільний час?
• Дома я постійно готую. Люблю смачненьким побалувати своїх улюблених чоловіків. Готую смачно і багато, чоловік мене хвалить, але іноді вже каже: «Досить так багато готувати», а мені чомусь здається, що замало. Дуже люблю приймати гостей, люблю підтримувати затишок у домі. Захоплююся вирощуванням квітів. Взагалі я мрію про великий приватний будинок, де би я могла працювати з землею, щось вирощувати. Нещодавно я проростила пальму з кістки фініка. У вільний час люблю почитати гарну книгу або подивитись гарний фільм.

В житті я весела і намагаюсь не скиглити.

• Які актори подобаються?
• Мій ідеал жінки актриси – Меріл Стріп, яка все встигла: народила чотирьох дітей і в кар’єрі досягла успіху. В наш час актриса така і повинна бути.
• А чоловіки які подобаються?
• Розумні та з почуттям гумору.
• Твій девіз по життю?
• Якщо життя вам підкинуло лимон, то зробіть з нього лимонад.

Дякую тобі, Катерино, за відверте інтерв’ю, за твої щирі емоції та почуття.

                                 Післямова

 Катерина Макоєд, на мій погляд,  так і живе за принципом перетворення всього, що підкидає життя, на «лимонад». Вона весела і позитивна, до роботи рветься несамовито, трудяга, да при цьому з посмішкою  та лагідністю.

Акторська кар’єра Катерина красномовно свідчить, що вона універсальна актриса. Вона грає різножанрові та різнохарактерні ролі – і завжди з успіхом. Зранку вона в образі кумедної Мавпи у виставі «У пошуках Дракона», або норовиста Коза у мюзиклі «Кіцьчин дім», а ще у неї є цілий набір Мишенят: всі різні і всі вигадливі. А ввечері Катерина Макоєд романтична та манірна Людмилочка у виставі «Квадратура кола», або сентиментальна і педантична німкеня Марта в комедії «Боїнг-Боїнг», або сумлінна помічниця режисера в «Дайте завісу!.. Негайно!», мудра та вишукана Мері в комедії «Тато в павутинні». А ще в її репертуарі неймовірно пронизлива драматична роль-сповідь Сурки у однойменній моновиставі за твором І.Франка та  психологічна роль в трилері «Гру закінчено», в якій вона зіграла розумну та жорстоку дівчину.

Катерина Макоєд, на мій погляд, із тих актрис, що саме на сцені розкриваються і розквітають, виблискуючи різними барвами та відтінками. Вона живе на сцені  повноцінно і нестримно. В нещодавній прем’єрній виставі «Розпусник» актриса блискуче зіграла роль дружини Дідро. Як фурія вона влітає на сцену на електроскутере, який актриса освоїла досконально. Завзята і бурхлива, вона сміється і допитує, з радістю підкорюється і наполегливо вимагає. Її настрій змінюється миттєво. Хто ж вона пані Дідро у виконанні Катерини Макоєд та в трактовці режисера-постановника вистави заслуженого діяча мистецтв України Геннадія Фортуса? Несамовита дружина, яка вирішила спіймати чоловіка на гарячому, чи мудра жінка, яка насолоджується грою, яка тільки можлива між жінкою і чоловіком? Катерина грає складний багатогранний образ, філігранно єднаючи антитези.

Її образи завжди яскраві, соковиті, виразні, але ніколи не карикатурні, тому що завжди пронизані добротою та любов’ю актриси до своїх героїнь.

В 2014 році була відмічена дипломом «Найкраща роль в драматичному спектаклі для дітей» на фестивалі на найвищу нагороду Придніпров'я «Січеславна-2014» за роль Мавпи у виставі «В пошуках Дракона».

А наприкінці побажаємо Катерині Макоєд успіху в акторський кар’єрі, та при цьому залишатися такою ж турботливою та уважною дружиною і матусею.